Сценарій дозвілля

«Руса коса – дівоча краса!» (Закосичення)

 (Під українську ліричну мелодію до зали заходять 2 жінки)

Ганна:  Доброго дня, Василино!

Василина:  Доброго здоров’я, Ганно!

Ганна: Як живеш – поживаєш, Василино!

Василина:  Та як усі, сусідонько, як усі. Роботи ж у селі, як завжди вистачає.

Ганна:  Так, так. А за роботою і життя непомітно минає ...

Василина: А пригадуєш, як ми були молодими та вродливими, як чепурилися, як з хлопцями жартували.

Ганна: А які пісні співали, як танцювали завзято ...

Василина: А пам’ятаєш нашу?...

(Ганна та Василина виконують пісню «Ой чорна я си, чорна»)

Ганна:  Роки пролетіли, як один день. Вже й дітки наші підросли.

Василина:  Де ж вони наші квіточки? Ходімо до них (підходять до дітей).

Ганна: Доброго дня, дітки. Ви такі гарні, і такі дорослі вже стали! Як дівчатка попіднімалися, розквітли, як у лузі калинонька.

Василина:  Ой у лісі калина стояла,

                    Ягідками усіх частувала.

                    До калини дівчатка ходили,

                    Хороводи круг неї водили.

                    Ой у лісі калина стояла,

                    Ягідками усіх частувала.

-         Дівчатка наші як калина вродливі та гарні, виходьте, ставайте у коло та заводьте хоровода «Ой, є в лісі калина»

Діти групи №4 виконують танок-гру «Ой, є в лісі калина»

Ганна: Зривалися квіти в снопочок

             Сплітали дівчатка віночок.

             Звили його кругленько,

             Несли його легенько,

             Та співали пісню веселеньку.

Діти групи №11 виконують танок-гру «Я віночок несу»

Василина: Розпустили кучері дівчата,

                   Ще й підвели брови для краси.

                   Тільки ти роби, як вчила мати,

                   Не обрізуй русої коси.

Хай вона росте густа та пишна,

Всім зрадливим хлопцям на обіду.

Я тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

                     Назбираю вранці, коли роси,

                     Квітів, що срібляться у росі,

                     Що є краще за дівочі коси?

                     І троянди вплетені в косі?

(звучить фонограма пісні «Ой, не ріж косу»)

Ганна:  Повиростали наші дівчата, вже прийшов час їм коси плести, щоб помічницями для родини були, до справжнього діла ставали. За народними традиціями українського народу: до 6 років дівчатка бігали з розпущеним волоссям, а коли виповнялося 6 років, то матуся волосся сплітала у косу та вплітала стрічку, щоб коса росла до пояса, від пояса до колін, щоб красу її було видно. А чому в 6 років сплітали волосся у косу, бо дівчинка вже починала допомагати матусі по господарству і волосся потрібно було якось прибрати, щоб не заважало дівчинці працювати.

Василина: Я пам’ятаю, колись і нас, малих дівчаток, матусі у шість років закосичували. Та перш, ніж волоссячко вбирати, треба перевірити, чи навчилися наші дівчатка чогось, чи й справді подорослішали. Чи вміють вони, наприклад, танцювати?

(Діти групи №1 виконують  танок «Гопачок»)

Василина:  Танець чудовий, так звеселив. Ставайте хлопчики, запрошуйте дівчаток до кола, будемо в цікаву  гру грати.

Пісня – гра «Зацвіла в долині…»

Ганна:  Співати й танцювати наші дівчатка вміють. А чи такі ж вправні вони господарочки? Зараз ми з Василиною перевіримо!

Василина:  Господині з вас вправні, дівчатка. Впоралися швидко. Молодці!

Ганна:  Василино, а чи знають наші дітки прислів’я та приказки про дівочі коси? Або віршики?

Василина:  Авжеж, знають.

(Діти розказують прислів’я та приказки, вірші)

Дівчина з косою, як трава з росою

Нема коси – нема й краси

Дівчина без коси, що кінь без гриви

Де дівчина з косою – там хлопці юрбою

Коса – то дівоча краса

Подивись на косу, а подумай про господиню

Не вари борщу, поки не заплетеш косу

Косу збережеш – щастя знайдеш.

Вірші

 «Помічниця»                                             «Помічниця»

Є у мами доня гарна, білолиця.                  На базар пішла матуся,

Є у мами доня – справжня помічниця       В хата – я сама.

Устає раненько, підмете чистенько           Вмиюсь чисто, вмиюсь біло

Ще й до мами каже:                                     І тоді візьмусь за діло.

- Відпочиньте, ненько!                                Підмету гарненько в хаті,

Посуд я помию, гарно стіл накрию            Молока дам кошеняті.

Та і борщ зварити мабуть вже зумію.        Своє ліжко застелю,

                                                                        Квіти в горщику поллю,

                                                                        Заплету я кіски русі,

                                                                        І чекатиму матусю.

 «Маленька господиня»

Хоч на зріст я ще маленька

В мене й кіска ще тоненька,

Та робити дещо вмію –

Ось тарілочки помию.

Ось кімнату підмітаю,

Вранці квіти поливаю.

Всього я сама навчуся –

Бо робити не боюся.

Я матусі помагаю:

Пил із меблів витираю,

А як вариться обід,

То готую все, як слід.

Василина:   А от один хлопчик раніше не знав, для чого косички у дівчаток. Зараз він сам розкаже:

Вірш А.Костецького «Косички»

«Косички у дівчаток, - щоб смикати за них!» -

так думав я спочатку, а виявилось – ні.

Вони ростуть для того, щоб заплітати довго

та стрічки в них носити, довгі і красиві,

щоб хтось про них сказав: - Ах, ах! Яка краса! ...

- А от мені косичок не треба. Я – хлопчак.

А що я теж красивий – то це помітно й так!

Ганна:  А хто ж буде закосичувати наших дівчаток?

Василина:  Хто ж, як не рідна матінка благословляє на добре, щире життя у праці, дає настанови на добре ставлення до людей.

Ганна: Тож ставайте, матусі, у велике коло зі своїми донечками, закосичемо наших господарочок. А перш, ніж коси плести, благословіть своїх донечок.

Дівчинка: Благословіть нас, наші мами,

                   Косу заплітати, косу заплітати,

                   У стрічки вбирати.

                   Щоб виросли довгі, густі та красиві,

                   Щоб раніш своїх годочків не ставали сиві.

(Матусі під музику заплітають коси стрічками)

Василина: Плетися коса, розумнішай голова,

                    Родися краса, добрішай душа!

Ганна: Рости, коса, до пояса!

              Не випадай ні волоса!

              Рости, коса, до п’ят,

              Всі волосинки в ряд!

Василина:  Доглядати за кісками, за волоссячком треба, не забувати у травах купати:

- Світлі коси мити ромашкою, щоб сонечком  світилися і медом пахли.

- Темні – щавлією та м’ятою, щоб пахли загадково.

- Любистком – і світлі, і темні, і русяві, і руденькі, щоб хлопців чарувати.

Ганна: А тепер, матусі, візьміться за руки, - обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від усякого лиха, напасті, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Нічого немає сильнішого за материнське благословення. А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте їх з важливою подією, зі святом Закосичення!

(Весь цей час звучить фонограма пісні «Донечка»)

Василина:  Ой, Ганно, так тепло та гарно на душі, так приємно милуватися нашими подорослішими дівчатками, нашими діточками. Які ж вони гарні та вродливі. Нехай будуть щасливі! Ставайте гарненько та покажемо хлопцям свою вроду та красу волосся.

Під  звучання пісні «Ой гарна я, гарна» дівчатка взявшись за руки ходять по залу «ланцюжком»

Ганна: Дякуємо усім, хто приймав участь у нашому святі. Ще раз щиро вітаємо наших найгарніших у світі дівчаток зі святом Закосичення.

Разом: Бувайте здорові! Нехай щастить!